Леся Українка… Це ніжне й дзвінке ім’я належить до найвеличніших імен нашого народу.
Псевдонім Лариси Петрівни Косач твердо і назавжди зафіксований у пам’яті кожного українця, і не тільки українця. Леся належить усім, бо її творчість зіткана з різних мотивів світової культури. Гордий дзвін її імені в серцях мільйонів людей породжує не тільки спогад про «Лісову пісню» або «Досвітні вогні», але й палку любов до великої поетеси і гордість за свій народ, що спородив її.
Небагато в історії таких жінок, у долі яких тілесне і духовне становили б такий контраст. Власна хвороба зробила Лесю чутливою до чужого горя. Вона бачила тяжкий стан рідного народу і, як ніхто інший, бажала змін. Та чи могла слабка дівчина достукатися до далеких володарів, чи хоча б взяти в руки зброю? Проте Леся знаходить інший шлях – її зброєю стало слово. Поетеса поставила свою творчість на захист знедолених, вона прагнула збудити свідомість народу, її слова надихали, закликали до рішучих дій.
Гортаючи матеріали життя і творчості Лесі, потрапляємо на такі цікаві факти:
- Леся Українка народилася другою дитиною в сім’ї Петра і Олени Косачів, після брата Михайла;
- у сім’ї Косачів було шестеро дітей: Михайло, Лариса, Ольга, Оксана, Микола (помер маленьким), Ізидора;
- серед улюблених книжок дітей Косачів були байки Глібова, «Сербські народні думи і пісні», «Робінзон Крузо» Дефо, «Міфи класичної давнини», праці Чубинського. Мати не любила «дитячих книжок», вважала, що вони лише псують дитині смак;
- перший вірш Лесі називався «Надія»;
- сестра Ольга дбайливо зберігатиме родинний архів. Пройдуть роки, Ольга отримає фах лікаря, а згодом напише ґрунтовну, побудовану на фактах, біографію Лесі Українки;
- цікаво знати, що Леся дуже любила музику, була до неї дуже здатна, навіть грала свої власні, дуже хороші імпровізації. З цього приводу вона склала чудову поезію «До мого фортепіано».
Леся Українка прожила хоч і коротке, проте надзвичайно цікаве життя – життя сповнене любові, добра, сили волі, мужності і краси. Тому недаремно її твори користувалися і користуються надзвичайною популярністю. Вона добре знана не лише у нашій країні, але й закордоном.
«Я пройшла прекрасне і складне життя. Мені доля подарувала щастя – залишити свій слід на землі, на якій народилася та яку прославила. Мене називають: Одержимою, Співачкою досвітніх вогнів, Квітка Ломикамінь, Дочкою Прометея! А я – зірка, повірте, зірка, яка спалахнула і згасла».
Сила духу дається Богом кожному, але треба відповідних обставин, щоб ця сила виявилася в усій красі і величі. Щоб вона стала не причиною страждань, а спонукою щастя. Щоб вона навчила інших – у муках бути щасливим. Усі часи вимагали таких жінок, як Леся Українка: не зманіжених, розкішних, розбещених панянок, а героїчних маленьких поборниць тліну. Вони були потрібні, наші українські героїні, у часи Лесі Українки. Вони потрібні і сьогодні, коли Україна знову має шанс стати сильною державою.
До 150-річчя від дня народження видатної поетеси працівники Публічної бібліотеки Лохвицької ТГ підготували та провели такі заходи:
— Взяли участь в Міжнародному онлайн-флешмобі Global Lesya Ukrainka 2021
#Global_Lesya_Ukrainka_2021 https://www.youtube.com/watch?v=TImR9qL7jWs&t=6s ;
— Підготували виставку – портрет «І сонцем її слово засіяло»;
— Підготували розробку сценарію літературної гостини «Леся Українка: неосяжність особистості» для бібліотек – філій;
— Підготували віртуальну виставку однієї книги «Хотіла б я піснею стати» https://www.youtube.com/watch?v=TDSiLBzGF_c&t=18s ;
— Підготували та провели літературний портрет «І сонцем її слово засіяло».
Публічна бібліотека Лохвицької міської територіальної громади
Loading ...
Обговорення матерiалу