- ЛохвицяNews - https://lnews.com.ua -

Лохвичани попрощалися зі своїм славним земляком Анатолієм Недовінчаним

27 квітня 2019 року Лохвицька об’єднана територіальна громада прощалася з культурно-громадським діячем, педагогом, самодіяльним композитором-піснярем, обдарованим виконавцем, почесним громадянином міста Лохвиця Анатолієм Олександровичем Недовінчаним. На ­ 82-ому році життя перестало битися серце заслуженого працівника культури України, який своїм талантом та натхненною працею завоював любов і визнання цінителів української пісні на Полтавщині та за її межами.

Народився і виріс Анатолій Недовінчаний у селі Гаївщина в сім’ї колгоспників. Закінчив Пісківську середню школу №1, Гадяцький культосвітній технікум, Луцьке музичне училище, Рівненський педагогічний інститут (музично-педагогічний факультет).

Трудову діяльність розпочав солістом Лохвицького будинку культури у 1957 році. Далі за направленням працював завідувачем Яшницького сільського клубу. Після закінчення технікуму був художнім керівником Чорнухинського будинку культури і викладачем по класу баяна філії Пирятинської дитячої музичної школи.

У 1965 році переїхав жити і працювати до Лохвиці – спочатку викладачем по класу баяна Лохвицького педагогічного училища, а потім – викладачем, завучем і директором Лохвицької дитячої музичної школи.

За час 28-річної роботи директором (з 1971 по 1999 рр.) Анатолій Олександрович Недовінчаний велику увагу приділяв підбору кадрів, розширенню контингенту учнів. Було додатково відкрито три філіали школи в районі. Великого значення надавав господарським питанням, зокрема добудував школу, за його керівництва з’явилися нові аудиторії та концертна зала. За станом матеріальної бази в той період школа займала одне з перших місць в області.

Анатолій Олександрович був активним організатором роботи творчих колективів, конкурсів майстерності, юних талантів і композиторів. За його ініціативи у 1980 році музичній школі присвоєно звання імені Ісака Йосиповича Дунаєвського.

Крім педагогічної роботи займався створенням музики. Перші його пісні друкувалися у районній газеті «Зоря» та звучали у виступах колективів художньої самодіяльності. Крім районної сцени пісні у виконанні подружжя Недовінчаних звучали і в області, і на телебаченні у «Сонячних кларнетах», і на столичних сценах у палаці культури «Україна» та в Народному домі у Києві.

Після виходу на пенсію з 1999 року Анатолій Недовінчаний разом із сім’єю жив і плідно працював у місті Миргород. Сімейний дует «Золота осінь» неодноразово виступав перед земляками. Авторські пісні у виконанні подружжя звучали у Гаївщині, Чорнухах, Лохвиці, Оржиці, Шишаках, Великій Багачці, Червонозаводському, Миргороді та інших містах і селах Полтавщини. У 2008 році Анатолій Недовінчаний випустив збірку пісень «Піснями заквітчаний берег», до другого доповненого видання якої увійшло понад 40 його пісень.

Особливе місце у житті і серці Анатолія Олександровича завжди належало Лохвиці, де пройшли кращі роки його життя, становлення громадянської позиції, творчого вдосконалення. В пісню «Лохвиця-голубка, горлиця» він вклав усю свою душу і майстерність. Вінцем його творчості стала музика «Гімну міста Лохвиця».

Із глибоким смутком у серцях мешканці громади проводжали у засвіти талановитого композитора. Мітинг пам’яті вів Лохвицький міський голова В. І. Радько.

Поховали А.О. Недовінчаного на цвинтарі у його рідному селі Гаївщина.

Мешканці Лохвицької об’єднаної територіальної громади висловлюють глибокі співчуття дружині Катерині Петрівні, дітям Ларисі і Володимиру, онукам, всім рідним і близьким покійного. Світла пам’ять про Анатолія Олександровича Недовінчаного вічно житиме в серцях лохвичан – поціновувачів багатого творчого спадку митця.

Джерело [1]