Екологічні проблеми Лохвиччини – напевно, одні з найболючіших у нашому краї. Можна було б на перше місце поставити проблему поганих доріг, але, погодьтеся, розбиті шляхи (чи їх відсутність) переважно приносять людям матеріальні збитки, завдаючи шкоди автівкам, що відбивається на гаманцях їх власників. Певною мірою, можна сюди ще додати зіпсовані нерви. А ось погана екологія – відбивається безпосередньо на людському здоров’ї (особлива біда – коли дитячому!), а його, як відомо, не купиш ні за які гроші…
З певною часткою пафосу й легкої іронії наш край деякі його мешканці називають «маленьким Кувейтом», відповідаючи на питання людей, мало обізнаних з нашою місцевістю: “Лохвиця – це що?” Але навряд чи здатні компенсувати населенню району завдану шкоду ті незначні відсотки ренти з видобутку вуглеводнів, які зовсім недавно були запроваджені законодавчо, і додати людям здоров’я, а земельним і гідрологічним ресурсам – чистоти й прозорості. Але маємо те, що маємо, і з цими реаліями доводиться жити.
Про порушення гідрологічного балансу в районі, пов’язаного з діяльністю нафтогазовидобувного комплексу, знають навіть діти. Але це не єдине лихо, що губить наше довкілля. Однією з нагальних проблем є забруднення малих річок, ставків, озер через потрапляння в них значної кількості мінеральних добрив з полів під час дощів.
Що відбувається з водоймами, коли в них змивається велика кількість мінеральних добрив (хоч і органіка тут не виняток)? Окрім прямого хімічного забруднення води, добрива, особливо під час спеки, стимулюють активний ріст різноманітних водоростів. Підводна флора (зокрема фітопланктон) буяє до того моменту, поки не настає різке похолодання, що спричиняє так звану літню придуху, і вся ця зелена маса відмираючи, починає інтенсивно гнити. Тисячі тонн гниючих водоростів спричиняють зараження води, загибель риби, молюсків, раків, інших мешканців водоймищ. Вода стає зеленою, втрачає прозорість і набуває неприємного запаху багна. Також процес гниття супроводжується великим споживанням кисню, якого не вистачає живим організмам і вони гинуть. Всі пам’ятають випадки масової загибелі риби в Сулі, інших річках…
Завдяки недбайливому веденню людиною господарської діяльності наша екосистема втрачає спроможність відновлюватись. Звідси – екологічні біди, які бумерангом повертаються до людей.
Що з цим робити і як з подібними проблемами справляються в інших місцях? Саме про це велася мова з фахівцями-екологами, які прибули в район на запрошення голови Лохвицької райдержадміністрації Володимира Рязанова 20 серпня ц.р.
Доцент кафедри екології та зоології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Анатолій Подобайло та завідувач наукового відділу Національного природного парку «Пирятинський» Юрій Проценко зробили проби води та відібрали зразки біологічних організмів в районі гідротехнічної споруди на водосховищі поблизу м. Заводське. Крім запрошених екологів, у своєрідному рейді вздовж русла Сули того дня взяли участь голова РДА Володимир Рязанов, депутат районної ради Петро Чорний, завідувач відділу районного управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживнагляду в Полтавській області Олег Закордонець, голова громадської організації «Народна Рада Лохвиччини» Віктор Гіржов.
За наслідками аналізу проб води і наявності біологічних організмів у водосховищі, а також з метою визначення найбільш ефективних шляхів поліпшення екологічного стану Сули і довкілля району в цілому, відбулася ґрунтовна розмова в кабінеті очільника РДА (див. відео). Зокрема, гості поділилися цінним досвідом функціонування в сусідньому районі Національного природного парку «Пирятинський», доволі численний штат якого постійно контролює екологічну ситуацію в басейні річки Удай. На Лохвиччині ж, як відомо, ідею створення подібного парку реалізувати не вдалося…
Насправді, на словах, про екологію турбуються багато людей, зокрема, громадських активістів. На жаль, не всі вони роблять це від щирого серця. Часом критикуючи всіх і вся, водночас, не пропонують жодних варіантів вирішення наболілих проблем. Іншими словами – критика заради критики й дешевий популізм. Більше того: активістами-псевдоекологами блокуються будь-які конструктивні пропозиції влади, інвесторів тощо. Можливо, їм просто приносить задоволення подібний процес? Не виключено, що таким чином вони компенсують якісь власні психологічні комплекси, нереалізовані можливості…
І ще одне. У кожного з нас є своя оцінка влади – різних її гілок і рівнів. Владу необхідно критикувати, якщо є за що. Але критика не має бути упередженою, перетворюватись на самоціль. Адже в цьому разі можна відразу забути про об’єктивність. Слід завжди предметно говорити про ту чи іншу проблему, аналізувати конкретну ідею, а не того, хто її запропонував. Тоді це буде діловий, конструктивний підхід, а не банальне критиканство. До речі, коли опозиціонери приходять до влади (а це трапляється регулярно), вони на власній шкірі починають відчувати наскільки необ’єктивною і несправедливою іноді буває критика.
У геніального сатирика сучасності Михайла Жванецького є чудовий вислів: «Не питай думки у тих, хто згідний, питай у тих, хто заперечує». І тут було б доречно дослухатися до слів живого класика. Але ж Михайло Михайлович не уточнив, чи варто брати до уваги позицію критиків, які живуть за єдино прийнятним для них правилом, що один-в-один співпадає з принципом відомого мультяшного персонажу – бабусі-ягусі, яка завжди проти… Просто – через свій кепський характер. До того ж, маючи в руках такий потужний медійний інструмент, як Інтернет (зокрема, Facebook), прихильники цієї героїні мультика отримали можливість розвинути її принцип до небувалих масштабів. А справа, між тим, далі слів не рухається…
Віктор Гіржов, ЛохвицяNews
Loading ...
Обговорення матерiалу