«Чорний козак» завітав до Лохвиці (відео)

Учора, 29 лютого, у Лохвицькому РБК відбувся показ народного фільму «Чорний козак», знятого на волонтерських засадах у жанрі українського фентезі.

Новий фільм унікальний з багатьох причин: по-перше, знімався він упродовж довгих десяти (!) років. По-друге, на виробництво цієї повнометражної ігрової стрічки не було витрачено жодної державної копійки – це суто волонтерський проект, в якому брала участь велика кількість як відомих, так і невідомих людей. І навіть незначні кошти (близько 2-х млн грн), витрачені під час знімального процесу, переважно були спрямовані на оплату транспортних послуг, харчування тощо: жоден, хто був задіяний у цьому проекті, не отримував зарплати. Більше того, прокатники, які зазвичай, заробляють на показах фільмів, повернули гроші за прокат і ці кошти були витрачені на лікування та реабілітацію учасників російсько-української війни.

Епізодичні ролі у стрічці виконували «волонтери», зокрема, письменники – брати Капранови. У масовці знімалися мешканці сіл Тальнівського та Уманського районів Черкаської області. Справжньою музичною окрасою фільму стала участь у ньому популярного етно-гурту «ДахаБраха», який щойно став лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка в номінації «Музичне мистецтво». У фіналі стрічки також лунає чудова пісня у виконанні чоловічого колективу «Гуртоправці». Це свідчить про високий музичний смак авторів фільму і вдалий підхід до його музичного оформлення.

Стрічку знято за мотивами казки Сашка Лірника (Олександра Власюка) «Про вдову Ганну Шулячку, Чорного Козака і страшне закляття». Сашко Лірник був також сценаристом фільму і виконавцем однієї з епізодичних ролей.

«Чорний» козак Василь проклятий і не має можливості хоч колись побачити денне світло. І прокляв його свій же сотник за те, що козак заснув на чатах і пропустив татарський напад на загін. Усі його побратими загинули, і тільки чорний козак вибрався звідти живим, але проклятим.

Анна теж про це чула. Її чоловік, теж козак, пішов на війну. Назад повернулися тільки шабля, кільце та трохи грошей. Удова буде одна виховувати дочку. Багато хто хотів би одружитися з красунею, але всім вона відмовила. Дівчина зауважує, що вночі починають відбуватися дивні речі: хтось робить найскладнішу роботу, яку їй дуже важко виконати. Анна вирішила сходити до ворожки, яка може чимось допомогти. Та дала дівчині великоднє яйце, яке зможе зробити її на одну ніч невидимою. І вона зустріла того легендарного чорного козака. І закохалася… Нехай їм і не судилося бути разом. Та й ще на село напали татари та полонили всіх дівчат, також і Анну. Вони дуже люблять українських полонянок…

Режисером фільму є Владислав Чабанюк, який раніше займався короткометражкою “Ойра” та іншими кінопроєктами. Водночас, він працює директором Державного історико-культурного заповідника «Трипільська культура», що на Черкащині.

У стрічці зіграли: Василь Середенко, Марина Юрчак (“Той, хто пройшов крізь вогонь” (2011)), Наомі Умань та інші. Саме Марина Юрчак є єдиною професійною акторкою у фільмі.

Прем’єра стрічки відбулася 1 серпня 2018 року в Києві.

До Лохвиці фільм потрапив завдяки зусиллям керівника громадської організації «Моя провінція» Яніни Алєєвої, яка має лохвицьке коріння, та за підтримки Лохвицької районної державної адміністрації.

Перед переглядом стрічки відбулася зустріч із творчою групою цього проєкту. Попри те, що кіно демонструвалося безкоштовною, глядачі мали можливість добровільно пожертвувати кошти на реабілітацію поранених воїнів – учасників російсько-української війни.

Робота українських кіномитців, безперечно, заслуговує на увагу. Сьогодні Україна потребує таких фільмів: де є автентичність, патріотизм, історична правда, народний гумор. Навіть сатира, яка присутня у фільмі, зображує негативні риси не лише наших ворогів, але й вади нашого власного суспільства.

У фільмі присутня чудова етнічна стилістика: тут використовується багато старожитностей, починаючи від оригінальних стародавніх костюмів, і, закінчуючи зброєю. У фільмі використовується автентична музика (без аранжування). Приємно вражає операторська робота. Гарно попрацювали реквізитори, гримери, художники. Порадував якісний сучасний звук у форматі «Dolby Digital». Можливо, не вистачило якості «картинки» на екрані (про що перед показом попередив директор картини Микола Кулик), але то вже – питання до демонстраційного обладнання.

Лохвичанам фільм, без сумніву, сподобався. Думається, всі, хто сидів у майже повністю заповненій залі РБК, отримали велике естетичне задоволення від дійства, яке відбувалося на екрані. Доторкнулися того вечора глядачі і до таємниць творення кіно, слухаючи розповіді учасників знімального процесу.

Віриться, що на цей проєкт чекає довга й щаслива кінематографічна доля.

Віктор Гіржов, журналіст