Підпали сухої рослинності на Лохвиччині вже стали традиційними: так відбувається щороку. Не став винятком і нинішній рік, але інтенсивність пожеж зросла.
Повідомлення служби рятування, пожежників та дописувачів соцмереж рясніють великою кількістю фото- і відеосвідчень варварського ставлення людей до природи, навколишнього світу. Ми по-злочинному нищимо не лише флору і фауну нашого краю, але й спричиняємо шкоду один одному. Це – свідчення деградації суспільства, більше того – втрати інстинкту самозбереження – одного з найважливіших людських інстинктів.
Останнім часом з’являлася інформація про пожежі, переважно, на відкритій місцевості, поблизу сіл. А сьогодні велика пожежа сталася безпосередньо в Лохвиці. І це теж не вперше. Минулого року горів очерет поблизу ринку: вогонь підходив впритул до людських осель.
Ось як відреагувала на нинішню подію одна з учасниць мережі Facebook Тетяна Таратута:
«У Лохвиці, з боку «Ліска», хтось знову підпалив очерет. А поряд живуть люди! Вже горить просто біля людських домівок. Приїхали пожежники і намагаються загасити все оперативно, – повідомляє дописувачка. – Що за народ! Вам нічим себе зайняти?! Навіщо ви таке робите?! Совісті у вас немає!!!», – завершує авторка свій емоційний пост.
Дійсно, адекватним людям неможливо дивитись на те, як нищиться тваринний і рослинний світ краю, як умисні підпали сухої трави й очерету загрожують людському житлу, здоров’ю, а подеколи, й життю мешканців населених пунктів, що знаходяться в зоні пожеж.
Чимало шкоди приносять довкіллю і стихійні сміттєзвалища, яких безліч у наших лісосмугах, лісах і лісках, на околицях міст і сіл. Сюди ж можна додати бракон’єрську вирубку лісів і багато іншого…
Що з цим робити? Напевно, тут немає нічого нового: впливати на порушників «батогом» і «пряником» – застосовувати штрафні санкції, передбачені законом, а в дошкільних та шкільних установах приділяти більше уваги питанням культури поведінки, збереження довкілля. Зрозуміло, що обидва напрямки не так легко реалізувати: процес виховання людини доволі складний і довготривалий, а визначити винних у підпалах буває надзвичайно важко.
Отже, надія – на свідому, небайдужу частину суспільства. Не можна проходити повз факти порушень – слід активно реагувати. Краще зробити зауваження одному порушнику, а ще краще – повідомити про його діяльність правоохоронним органам, ніж викласти в мережу десяток «фоток» і кілька «відосіків», констатуючи, скажімо, пожежу постфактум.
Не «помічаючи» правопорушень, ми стаємо їхніми співучасниками. А тоді обурюємось: «Куди дивиться поліція?!» тощо. До кожного порушника правоохоронця не приставиш – адже це зрозуміло кожному.
Тож, не будьмо байдужими, і тоді злочинів та адміністративних порушень навколо нас стане менше.
Віктор Гіржов, журналіст
Loading ...
Обговорення матерiалу