Народження нової книги — завжди знакова подія в житті кожного автора та його читачів. А коли в світ виходить видання, створене людиною, що живе серед нас — ця події набуває ще більшої ваги.
Напередодні 85-річного ювілею Світлани Петрівни Ведмідь, яке відзначається сьогодні, у київському видавництві “Саміт-Книга” побачила світ збірка її віршів під назвою “Спогади”. Авторка присвятила її своїм дітям, онукам та правнукам.
Чудово оздоблене видання вийшло із друку у двох варіантах — звичайному та подарунковому, і невдовзі прикрасить книгозбірні об’єднаних громад нашого краю, зокрема, з’явиться на бібліотечних полицях шкіл та дошкільних закладів. Керівником цього проєкту виступив журналіст і редактор Віктор Гіржов.
В анотації до книги, зокрема, говориться: “Поезія Світлани Ведмідь нагадує її улюблені вишивки: в ній тісно переплелися червоні і чорні нитки — любові та журби — двох головних кольорів людського буття. Разом з тим, віршовані рядки випромінюють щирість, світло й тепло. Авторка вводить читачів у великий і чарівний світ природи, людських взаємин, закликаючи свято оберігати й цінувати все, що робить нас добрішими та щасливішими”.
Про себе Світлана Петрівна не любить багато говорити — ось її коротка біографія в розділі “Від автора”:
“Народилася я на Чернігівщині у далекому і важкому 1935 році. Там і були мої перші кроки, стежки і дороги. А ще — перші та найрідніші слова, поки були живі мої батьки. Батько був учителем. Та помер дуже рано. Я його зовсім не пам’ятаю. Мама теж не зажилася на цьому світі. Залишила нас у 40 років. Ніби й не малі діти, але й не дорослі. Нами опікувались дідусь і бабуся по мамі. У кожного — своя доля…
А я з 15 років живу на Полтавщині. Дякую цій святій землі, що прийняла мене, як рідну. Навчалась у Лохвицькому педагогічному училищі і тут же залишилась працювати. Поряд зі мною завжди були діти. Спочатку — молодші школярі, а пізніше — лохвицькі дошкільнята. Я була для дітей не лише вчителькою чи вихователькою, але й мамою. Своїх рідних дітей у мене двоє — донька і син. А ще — чимала купка онуків і правнуків. Я їх усіх люблю. Для них і живу. Я щаслива”.
А це рядки її вірша “Спогади”, який дав назву всій збірці — в них туга за краєм, де народилася, згадка про батьків і друзів, про нелегке дитинство і юність:
Нахилились верби низько над криницею,
П’ють холодну воду матері-землі.
Запалало небо ранніми зірницями,
Нагадало зранену молодість мені.
Тихо шепчуть листям ясені й тополі,
Розцвітають буйно квіти на вікні.
Жито і пшениця колосяться в полі…
Та приходять в душу спогади сумні.
Бачу рідну хату білу під горою,
У дворі криницю з чистою водою.
Бачу кущ калини у веснянім цвіті
І свою матусю найдорожчу в світі.
Там мої стежини, там мої дороги,
Друзі із дитинства, добрі вчителі.
Ніби оживають батьківські пороги…
Сниться наймиліше місце на Землі.
Буду пам’ятати рідний край до скону,
І голодну хату, і холодну школу,
І сади вишневі, у гнізді лелеку…
Все летять до мене спогади здалека.
У збірці є твори про природу, громадянська лірика, вірш присвячений Лохвиці, яка стала для авторки рідною, рядки присвячені загиблому герою Максиму Хітайлову з Вирішального та всім захисникам України, що полягли, захищаючи рідну землю. З особливим теплом поетеса творить вірші, присвячені дітям.
Редакція порталу Лохвиця News щиро вітає Світлану Петрівну з виходом у світ її книги та з визначним особистим ювілеєм. Бажаємо авторці довгих і щасливих років життя, а її збірці — широкої і вдячної читацької аудиторії.
Лохвиця News
Loading ...
Обговорення матерiалу