На минулому тижні, перебуваючи у відпустці, я провів низку зустрічей з людьми у ряді населених пунктів району. На цих зустрічах ми обговорювали виборчу кампанію: можливі сценарії розвитку подій, дискутували, наводили аргументовані докази свого бачення ситуації, погоджувалися або не погоджувалися з обгрунтованими доводами опонентів, шукали шляхи дотику, щоб не схибити і зробити правильний вибір…
Майже кожна зустріч починалася з фрази: «Люди голосували не за Зеленського, а проти Порошенка…». Далі йшли звинувачення на адресу президента щодо його корумпованого оточення, незадоволення реформами, зруйнованими дорогами, високими тарифами на комунальні послуги та багато іншого.
Вислухавши всі зауваження, озвучені людьми, я визнавав, що погоджуюсь із тим, що Петро Порошенко допускав помилки, не все тримав під контролем, не встиг завершити розпочаті реформи і т.д., але водночас, я глибоко переконаний: чинному президентові потрібно дати можливість завершити розпочаті реформи, виправити помилки, довести свою професійність.
Петро Порошенко, як Президент України, показав себе сильним і мудрим головнокомандувачем, який уміє стратегічно мислити і стримувати військову агресію північно-східного сусіда, розумним дипломатом, який чітко дотримується стратегічного курсу України, спрямованого на євроінтеграцію і вступ до НАТО. Довів, що він є блискучий економіст і господарник, бо розпочав низку реформ, спрямованих на передачу повноважень, фінансів і відповідальності на регіони, місцевим органам самоврядування.
Усі його кроки − чіткі й послідовні, адекватно сприймаються очільниками країн Євросоюзу. Як підсумок − крок назустріч українському народу − надання нам безвізу з європейськими та іншими країнами світу, створення Міжнародної коаліції з підтримки незалежності та територіальної цілісності України, яка підтримує нашу державу у протистоянні з російським агресором.
Сьогодні усі спостерігають за нами: чи зможемо ми правильно скористатися плодами демократії? Наскільки ми зрілі у своїх поглядах і бажанні рухатись до цивілізованого світу? Наскільки ми стійкі і чи не будемо змінювати свій стратегічний курс на інший напрямок? Якщо ми зможемо зараз вистояти, бути послідовними, відмовитись від спокус швидкого вирішення проблем, заплативши за це незалежністю своєї держави, то, відповідно, зможемо й надалі розраховувати на подальшу співпрацю з ЄС та на захист з боку Північноатлантичного альянсу.
Звичайно, економічні проблеми зараз дуже хворобливо сприймаються нашими громадянами. Адже хочеться всього − швидко і зараз. А для цього потрібне економічне підгрунтя. Проте, важко уявити, щоб на тлі війни спостерігалося зростання економіки. Адже справа не лише у війні, а й у мілітаризації країни, що вимагає значних коштів, які забираються з громадянського сектору. І тут, звичайно, є кадрові промахи Президента, коли на ключові пости були призначені «розпилювачі» бюджетних коштів, які спрацювали на підрив авторитету очільника держави, хоча ним особисто було вкладено у розвиток армії 1,5 мільярда власних коштів.
Сьогодні, обираючи Президента, мені б хотілося, щоб кожен із Вас обирав, перш за все, особистість у контексті держави, людину, яка своїми справами показала напрям руху України. Щоб країна розвивалася без будь-яких катаклізмів і потрясінь.
Ми пройшли через дуже складні випробування, коли на кону стояло питання існування держави. Воно залишається актуальним і на сьогодні. І в цьому конфліктному процесі треба обирати лідера, який з мінімальним ризиком зможе повести країну, не втративши завойованих здобутків.
Порошенко визнає власні помилки, а власні досягнення розділяє на всіх. Президент тримає мужньо удар, бере на себе повну відповідальність за долю держави й народу та готовий вести країну вперед, як це робив усі ці роки.
Loading ...
Обговорення матерiалу