- ЛохвицяNews - https://lnews.com.ua -

“Кроти”, ініціативники та шпигуни гібридної війни: як працює контррозвідка в Україні

Сучасна гібридна війна Росії з Україною супроводжується спробами спецслужб схилити наших військовослужбовців до негласної співпраці шляхом підкупу чи шантажу, добувати і передавати важливу інформацію, що представляє підвищений інтерес і здатну завдати шкоди інтересам України.

Зустрічаються, на жаль, і ініціативники – ті, хто з власної волі йде на порушення режиму таємності, приховує деякі факти біографії, а то і явно підіграє противнику.

Нещодавно співробітники СБУ викрили [1] в непорядних діях підполковника Ігоря Т. Він, як повідомлялось, працював в Головному управлінні Національної гвардії України старшим офіцером служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту та екологічної безпеки. Важливо, що за родом діяльності у нього був допуск до державної таємниці.

Вступаючи на службу, військовослужбовець, який має, крім українського, друге громадянство, зобов’язаний про це повідомити. Т., у якого був ще й російський паспорт, цього не зробив. Простіше кажучи, приховав громадянство РФ. Три роки, поки працював в НГУ, цей факт ніде не афішував. Крім того, як учасник бойових дій в Чеченській республіці, отримував військову пенсію РФ. Мав видане кримською владою вже після анексії півострова водійське посвідчення.

На думку військових юристів, в діях Т. вбачаються ознаки мінімум двох статей КК України: 328-й, частині 1 (розголошення відомостей, що становлять держтаємницю) і 366-й, ч. 1 (службове підроблення, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих даних). Санкція за сукупністю – до п’яти років позбавлення волі, або обмеження її до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади на такий же термін, або штраф до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів (тобто до 4250 гривень).

Суворіше покарання передбачено, якщо буде доведена вина у витоку і передачі секретної інформації, отже, і заподіянні шкоди державним інтересам. На даний момент ознаки державної зради і шпигунства не встановлені. Міру покарання визначить суд, якщо справа туди потрапить. Наразі ж, на період призначеного командуванням Нацгвардії службового розслідування, Т. відсторонений від обов’язків і роботи з секретними документами, допуск до яких мав за родом діяльності.

Ексклюзивними подробицями з “Сьогодні” поділилися в Головному управлінні військової контррозвідки Служби безпеки України, чиї оперативні співробітники розробляли Т. і перевіряли низку версій.

Як вийшли

Власне, ця справа стала логічним продовженням іншої, про яку ми писали близько двох років тому. Вона також стосувалася представника Національної гвардії, який проходив в оперативних матеріалах під псевдонімом “Невський”.

Військова контррозвідка, нагадаємо, встановила, що це… жінка, яка служила в Главку НГУ. Антоніна Р. була завербована російськими спецслужбами під час відпустки у родичів в Москві. І за їх завданням збирала секретну інформацію про особовий склад, озброєння, техніку для подальшої передачі за допомогою шифрувальної апаратури до РФ. Після того, як були здобуті неспростовні докази її вини, Р. дала свідчення і пішла на добровільну співпрацю зі слідством. З урахуванням пом’якшуючих обставин, вирок був винесений нижче від найнижчої межі – чотири роки позбавлення волі. Половину призначеного терміну жінка вже відбула.

“Підполковник Т. (повне його прізвище в інтересах слідства ми не називаємо) тісно стикався з “Невським” по службі в Нацгвардії – вони працювали в одному кабінеті, і не можна було виключити версію про те, що діяли спільно, – розповідає майор ВКР В. – Задіяли повний комплекс оперативно-розшукових заходів – засоби зовнішнього спостереження, підслуховування, інше обладнання. З’ясували, що Т., як і Антоніна, яка мала доступ до держтаємниці, порушував режим секретності, збирав і зберігав на особистих флеш-носіях важливу службову інформацію, до якої мав пряме відношення по роботі”.  

На початку 2017 року Т. звернувся з проханням до командування НГУ направити його до зони проведення антитерористичної операції. Рапорт задовольнили, і офіцер був тимчасово відряджений до штабу АТО в Часовому Яру, де перебував понад два місяці.

“Він був направленцем, тобто куратором задіяних там підрозділів Нацгвардії, – продовжує наш співрозмовник. – До сфери його обов’язків входили координація роботи блокпостів за секторами, взаємодія з іншими військовими формуваннями. Природно, він був в курсі дислокації особового складу, заміни, переміщень, техніки, озброєнь, забезпечення, інших важливих відомостей. У ході оперативних заходів було встановлено, що частину цієї важливої ​​інформації Т. записує на особисті флеш-носії, не маючи права використовувати їх поза службою. Почали відпрацьовувати версії – чи не агент, який завербований іноземною спецслужбою і працює на неї, чи не торгує, користуючись службовим становищем, секретами…”.

Після низки негласних перевірок даних про те, що діє запроваджений в військове формування “кріт”, або шпигун, отримано не було. Підстав поставити підполковнику статті про шпигунство, держзраду не знайшли – фактів передачі, продажу відомостей, що становлять держтаємницю, не зафіксували.

Але порушення режиму таємності встановили. Скопійовану і збережену на флешках інформацію він виносив зі штабу, тримав за місцем проживання, носив з собою, що категорично забороняється відповідними наказами та відомчими інструкціями. Перевіривши робочий комп’ютер і вилучивши носії інформації як речові докази протиправної діяльності, виявили ознаки завідомо неправдивих відомостей, внесених до офіційних документів, а також розголошення даних, що становлять держтаємницю.

Главк ВКР направив командуванню Нацгвардії уявлення про проведення за цим фактом службового розслідування і покарання винних. Судячи з усього, крім Т., до дисциплінарної відповідальності будуть притягнуті і ті кадровики, які допустили при його прийомі на службу недбалість.

Російський паспорт. Виданий 8 квітня 2014 року

Пояснення по суті

Ось як відповідав Т. на поставлені йому запитання:

– Чому приховали факт подвійного громадянства?

– Забув вказати під час вступу на службу. І потім – це не злочин (згідно із законодавством України, наявність другого паспорта не дозволяється, але й не переслідується. – Авт.).

– Ви проходили службу в Збройних силах Росії?

– Так, проходив. І брав участь у Чеченській війні (отримавши в цей час російське громадянство. – Авт.).

– Для чого записували на носії інформацію, шо містить держтаємницю?

– На всякий випадок. Хіба мало коли вона могла стати в нагоді. Але шкоди це не завдало.

– Ви віддавали звіт, що скопійовані і зберігалися дані, електронні карти, зведення, інші секретні матеріали, потрапивши до супротивника, могли спричинити серйозні наслідки?

– Віддавав. Але не потрапили ж…

Викриття Т. породило чимало суперечливих коментарів у соцмережах. Один з них – чи не поквапилася СБУ з висновками, і за офіцером слід поспостерігати ще? Можливо, він не так вже нешкідливий, як хоче здаватися, і насправді був, як Антоніна, “кротом”?

У спецслужбі вважають, що все було зроблено правильно:

“Обвинувальний вирок не самоціль. Ми не прагнемо когось за всяку ціну виявити, зловити і неодмінно відправити за ґрати, – каже майор В. – Якщо в процесі оперативних заходів встановлено, що людина не скоїла серйозного злочину, що не була завербована, не передавала важливі відомості в рамках негласного співробітництва – досить своєчасно прийнятих до нього профілактичних заходів впливу. В даному випадку йдеться про так званого ініціативника – посадову особу, яка на власний розсуд збирала певні відомості. За нашою версією, займався він цим не в інтересах іншої держави або іноземної спецслужби, а для підстраховки родини, яка живе в Криму, – на випадок, наприклад, шантажу з боку ФСБ. До дружини 2016 року вже приходили люди в штатському – з’ясовувати, де перебуває і чим в Нацгвардії України займається чоловік…”.

Родина у нашого фігуранта в Криму справді є. Щоправда, з дружиною він давно в розлученні. Чи могла ФСБ її шантажувати? В принципі, так. Т., припускають військові контррозвідники, приготував для захисту якийсь страхувальний варіант – злив інформації. Але не реалізував його. Або не встиг. Як би не було, ті, хто контролював події з боку СБУ, прийняли рішення нейтралізувати секретоносія, щоб не допустити витоку, якби розклад змінився.

І ще один паспорт РФ. Виданий 22 січня 2015-го року.

Зигзаги біографії

Т.  – уродженець Полтавщини (Лохвиці. – ЛохвицяNes). Там же закінчив школу. До призову працював в радгоспі. Армійську службу проходив у Києві водієм. 1989-го вступив до Саратовського вищого військового інженерного училища хімічного захисту. Служив, як уже говорилося, в лавах Збройних сил РФ – командиром взводу радіаційної та хімічної розвідки. Рік по тому несподівано звільнився і змінив амплуа – став оперуповноваженим Шевченківського райуправління міліції столиці. Пропрацювавши два роки, перевівся до Національної гвардії, а потім до Внутрішніх військ МВС України, звідки пішов 2004 року. Звільнившись в запас, влаштувався дільничним інспектором на Полтавщині. Через 10 років, вже після анексії Криму, поїхав туди, отримав документи РФ, право на військову пенсію, став на військовий облік, оформив водійське посвідчення. А ще через два роки, 2016-го, так само несподівано опинився в Главку Нацгвардії України. При цьому не відмовившись від російського громадянства, що повинен був зробити за законом.

Товариші по службі розповідають, що цьому посприяла колишнє командування НГУ, з яким наш ініціативник колись проходив службу в Криму (дехто з генералів зараз дає свідчення у кримінальних справах). Нібито до центрального апарату Нацгвардії його за вказівкою зверху прийняли поспіхом, не вникаючи в деталі, без дотримання необхідних формальностей, за спрощеною процедурою.

“Надійшла термінова команда – негайно зарахувати, і його взяли, а коли через якийсь час прийшла особиста справа, де була і власноруч написана автобіографія зі згадуванням російського громадянства, зворотний хід вирішили не давати, – розповідають в НГУ. – Визнали, що вистачить довідки про несудимість. Не притягувався – і добре. Не зреагували і на участь в Чеченській війні на боці росіян. За словами Ігоря, перебував він там всього місяць…”.

Думки товаришів по службі про Т. неоднозначні. Одні відзначають його професійну підготовку в своїй сфері. Інші – гарну фізичну форму, відсутність шкідливих звичок. Треті відгукуються як про “фахівця з делікатних, найчастіше шкурних питань”.

Один з блокпостів. Об’єкт підвищеної уваги

Що далі?

Це визначить слідство. Чи може Т. втекти? Теоретично таке не виключено, кажуть в СБУ і задають зустрічне запитання: а сенс? До Росії точно не поїде – відразу притягнуть і засудять за… найманство. Офіційно будучи громадянином РФ, учасником бойових дій, військовим пенсіонером, служив у військовому відомстві іншої держави – чистий кримінал! До окупованого Криму теж небезпечно – під удар підставить ще й колишню дружину з двома дітьми. І до далекого зарубіжжя – стрьомно. Міняти зовнішність, обзаводитися документами на інше прізвище – значить, підтвердити свою провину. Загнав себе в кут…

“Як складеться далі, передбачити важко, – каже керівник підрозділу ВКР СБУ. – Цей приклад зайвий раз показує, наскільки тонка грань, яка відділяє посадовця від порушення закону, особливо в період так званої гібридної війни з Росією. Наша місія полягала в тому, щоб не допустити витоку секретної інформації, запобігти тяжким наслідкам у вигляді збитків інтересам держави. Своє завдання ми виконали. Чи будуть доведені інші гріхи Т., з’ясується в результаті службового розслідування, до якого залучений і наш представник. Але повчальною історія, впевнений, стане для багатьох”.

Підполковник, до речі, добровільно погодився пройти поліграф. Наші співрозмовники говорять, що версію про співпрацю з чужими спецслужбами детектор брехні не підтвердив.

У Нацгвардії нам вчора повідомили, що службове розслідування ще не закінчено. Новий командувач Микола Балан минулого тижня заслуховував його хід. Принципова позиція генерала не змінилася – якщо винен, треба відповідати за законом. Включаючи і тих, хто проявив недбалість при прийомі Т. на службу.

Лікнеп: агент під підозрою

Ініціативник – власник цінної, зазвичай, секретної, цілком таємної і особливої ​​важливості інформації, що має доступ до державної таємниці, який не був завербований або схилений до співпраці спецслужбою іншої держави, але збирав і зберігав ці відомості за власною ініціативою. Таких агентів зазвичай не люблять, багаторазово перевіряють на лояльність і достовірність інформації, вважаючи підставними качками, провокаторами або корисливими людьми, яким слід не довіряти, а обходити десятою дорогою.

До речі, від кримінального переслідування звільняється особа, яка добровільно зізналася у вербуванні спецслужбами іншої держави для передачі відомостей, що становлять держтаємницю, якщо інтересам України збитків не було завдано.

Уроки профі: діючи за правилами конспірації

Форми і методи своєї роботи спецслужба не розкриває, і зрозуміло чому. Часто це свого роду серйозна, багатоходова оперативна гра з серйозним противником і тими, хто був ним завербований і виконував різного роду завдання.

Антоніна Р., наприклад, була дуже підготовленою агентесою, делікатною в плані конспірації. Вона постійно перевірялася, чи не ведеться за нею зовнішнє спостереження, контролювала себе і на службі, і поза нею. Стежила, як виглядає робочий стіл, чи всі предмети вранці знаходяться на своїх місцях так, як залишала їх напередодні.

– Була у “Невського” своя фішка, яка, незважаючи на всі хитрощі, не пройшла повз нашу увагу – між проводами від комп’ютера вона клала на столі звичайну сантиметрову лінійку, але завжди стежила, щоб ці дроти були між 19-м і 20-м розподілом, – розповідає один з військових контррозвідників, які розробляли агентесу. – Ще на її робочому місці був декоративна квітка з намистинками. Йдучи, залишала їх у одному і тому ж положенні. На такі, здавалося б, дрібниці в повсякденному житті ніхто не дивиться. Але в нашій справі дрібниць не буває. Якби в ході негласних перевірок лінійка виявилася трохи зрушеною, дроти, намистинки лежали не так, як зазвичай, Антоніна б насторожилася, щось відчувши, змінила тактику і тим самим зруйнувала нашу оперативну комбінацію. А так вдалося її обіграти…

Штрих: один з головних учасників операції наказом голови СБУ був нагороджений іменною зброєю – пістолетом Глок-19.

Запитання “Сьогодні”, чи чекати в найближчому майбутньому нових викриттів і чи є фігуранти найгучніших шпигунських скандалів в списках на обмін ув’язненими, спецслужба залишила без відповіді.

Протиборство: війна компроматів  

Об’єктивно кажучи, “кротів”, ініціативників, шпигунів виявляли і в інших силових і правоохоронних структурах України. Так, навесні цього року в Москві опинився старший експерт-консультант одного з відділів АТЦ СБУ Василь Прозоров – він сам публічно зізнався, що співпрацював зі спецслужбами РФ і передавав їм важливу інформацію, будучи таємниценосієм. 2015 року їздив у відпустку до Росії. Був звільнений 2018-го за службовою невідповідністю та зловживання алкоголем.

Чимало запитань було про російське громадянство і контакти в Криму родини першого заступника голови Служби зовнішньої розвідки Сергія Семочка. Він ці факти спростовував. Але три місяці тому був звільнений.

У свою чергу, російські ЗМІ повідомляли про затриманих в Криму співробітниками ФСБ громадян України Ганну Сухоносову і Дмитра Долгополова. Їх підозрювали в зраді і шпигунстві – нібито передавали Україні відомості, що становлять держтаємницю, про частини і з’єднання Чорноморського флоту. Затриманий на півострові Геннадій Лімешко, який служив в АТО старшим розвідником, за версією ФСБ, підозрювався в підготовці і проведенні диверсій. Ще один не названий громадянин України нібито збирав інформацію про військові і транспортні об’єкти на тимчасово окупованій території ДНР, а також в Самарській і Ростовській областях РФ.

Гібридна війна триває.

Джерело [2]