Такі є і у великих містах, і у малих, і у селах та містечках. Ніяк до цього не звикну, особливо тут, у напівселі-напівмістечку. В Києві якось їх відсоток менший, хоча теж вистачає.
Серед підприємців та селян, які заробляють власною працею і добре розуміють, що їх доходи цілком залежать від результатів праці – якості та кількості, та наявності покупців/замовників, вже ставлення до клієнта налагоджується. Це і ввічливе звертання, і приймання попередніх замовлень, і телефонують, якщо щось не складається…
Але є й інша категорія. Ці злидні, як правило, не мають постійної роботи, а якщо й мають, то з дуже малими зарплатами, бо на більше не заслуговують. Вони «заробляють» різними будівельними роботами та ремонтами, продажем примітивних товарів – дров, піску тощо. Головний недолік цих батраків: безвідповідальність та лінь. За час перебування тут у мене працювали п’ять ремонтно-будівельних бригад. Жодна з них не почала роботу в обумовлений день, при цьому вони просто не з’являлись, навіть не подумавши зателефонувати й попередити – їм і в голову не приходить, що у замовника можуть бути якісь плани, які він відклав і чекає на бригаду. Жодного разу не виконали замовлення в обумовлений термін, бо працювали десь з 9:30 – 10:00 максимум до 15:30 – 16:00. Після перших двох-трьох днів роботи у них був несподіваний вихідний – чи то у когось неждано день народження і треба відзначати, чи то раптом яке релігійне свято, про яке ніхто до того не підозрював… Про якість я навіть не говорю – “як вміємо, так і зробили”.
Була, щоправда, одна бригада яка робила мені каналізацію. Ці спочатку брались тільки за роботу, але трохи подумавши – взялися робити “під ключ”: і матеріали придбати й завезти, й роботи виконати. Ці працювали відмінно: домовились на 6:00 ранку – о 6:10 були на місці. Всього четверо. За 10 хвилин почали двоє копати траншею та зливну яму, а ще двоє підготовчі роботи для монтажу труб. Працювали практично без перерви – каву пили парами. О 14:00 здали виконану роботу: траншея від 1 м до 1.30 м глибиною 10 м завдовжки, вигрібна яма діаметром 2.5 м і глибиною 2 м обкладена цеглою. Але ці хлопці й постійну роботу з нормальною зарплатою мають – просто була нагода додатково заробити.
Остання історія – про дрова. З першим постачальником домовився в четвер, що завезуть у вівторок. Минуло ТРИ тижні і я його послав. Далі телефоную за об’явами – «прольот». Мені треба колоті і не більше п’яти кубів. Пропонують або сім кубів, або чурки. Сім кубів – це ЗІЛ і у них проблема в тому, що вони знають скільки взяти за «машину дров», але не можуть вирахувати, яка ціна за куб і окремо вартість доставки. Поколоти дрова – дають поради, до кого звернутись. То зверніться самі і запропонуйте готовий потрібний мені продукт за ціною, що включатиме й коління дров. Я не можу ризикувати з такими робітниками – цей завезе чурки й поїде, а у рубщика буде чи запой, чи картоплю саджати, чи ще що…
Потім ці самі «професійні робітники» жаліються на відсутність роботи – а кому такі робітники нафіг потрібні? І ще: навіщо держава за рахунок тих, хто працює продуктивно та відповідально, надає цим злидням різного роду соціальні вигоди, як то освіта для дітей, медобслуговування, субсидія тощо?
Проблема не стільки у відсутності роботи, а у відсутності робітників з достатньою кваліфікацією та рівнем відповідальності.
Леонтій Маєвський
Loading ...
Обговорення матерiалу